В Господню руку серце положив,
Вдивляючись в Його пресвітлі очі.
Я сяйво їх нестиму дні і ночі,
Де б не ходив.
Вони мене зігріють в стужі час
І втишать жар душі у дні пекельні.
У світлі їх усі думки непевні
Втечуть ураз.
Господні очі, ваше світло хай
Заллє мій розум й душу безборонні
І серце те, що у святій долоні,
Наповнить через край.
Хай серце трепетне, забувши про вагу,
Ридає в благодатному промінні.
Любові сльози, ніжні і дитинні,
З собою принесуть снагу
Для стуків відданих у непривітнім світі,
Що роздає, немов дари, печаль.
...Ти, серце, в Господа, тебе не вразить жаль,
Тебе бо люблять і навчать любити.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Плач. - Анатолий Бляшук В жизни каждого из нас есть не только белые полосы, но так же бывают и черные. Не бывает, чтоб всегда все было хорошо. Иногда приходит и разочарование, и уныние, и нам кажется, что все вокруг не так, как должно было бы быть. Такое происходит время от времени с каждым, но вот вопрос как мы с этим справляемся…? Для Божьих детей есть верный рецепт – это Божье Слово, которое говорит: «Притом знаем, что любящим Бога, призванным по [Его] изволению, все содействует ко благу». (Рим.8:28). Лично для меня Слово Всемогущего Бога является лучшим антидепресантом, по этому я не нуждаюсь в том, чтоб топить свою печаль в водке, наркотиках, и других «силиконовых» заменителях. Когда мне плохо, я молюсь и читаю Библию.
«это - утешение в бедствии моем, что слово Твое оживляет меня». (Пс.118:50).
