Якщо друг приунив, ти його не вини,
І образливе слово сказать не спіши.
Не назви слабаком, не назви нецікавим, -
Поможи у молитві боротись з лукавим.
Опустилися руки у друга - потіш,
А судити його не спіши, це облиш.
Посиди з ним тихенько, тихенько поплач,
І у горі його, так як можеш - розрадь.
Хай пізнає твій друг: ти його не лишив,
І не просто за усмішку й статки цінив.
В час печалі його не пройди стороною,
Обігрій свого друга хоч трішки собою.
Що у серці не бачиш, тому не суди,
І докірливе слово сказать не спіши.
Помолися за друга, схились на коліна,
Й знов настане у друга щаслива година!
Буде пісня весела і слава Творцю,
За даровану радість і віру живу.
Не просте є життя, не спіши докоряти,
Научися від Бога надію вселяти.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Страх - Чала Вячеслав Публикую сегодняшний экспромт. Знаю, напрасно это делаю, потому что тема требует большего внимания и приведенные образы заслуживают более пристального рассмотрения, но что поделать, если на сердце легло! Читайте, как есть, что загадывать? Будет, так будет. Не будет - хоть эти строфы останутся. Они, кстати, по-моему не совсем посредственные, как думаете?
